Здрастуйте, пани. У Єгипті тримають паузу – цілком імовірно, останню паузу перед початком нової серії бурхливих подій. В четвер, 21 червня, мають бути оголошені офіційні результати того, що пройшов в суботу і воскресіння другого туру виборів президента. До появи офіційних підсумків важко говорити навіть про найближчу перспективу в цій злощасній країні. Може статися навряд чи ні що завгодно. Точніше, не так. Нічого особливо хорошого статися не може.

Ось, наприклад, за 16 післяреволюційних місяців ВВП Єгипту впав, як мінімум, на чверть, а золотовалютні резерви зменшилися в рази, і що б там не оголосили в четвер, ВВП рости не почне, а резерви продовжать прагнути до нуля, тобто до національної катастрофи. Говорячи, що можна чекати чого завгодно, я говорю, звичайно ж, тільки про політику. І тут, як показує єгипетська практика, віяло можливостей закриється не відразу.

Згадаємо недавні парламентські вибори. Тоді адже теж будувалися прогнози. Прогнози майже усіх експертів передрікали перемогу ісламістам різних мір. Потім сталися офіційні підсумки виборів. Експерти сказали: Ось, бачите, ми були праві. І тільки через декілька місяців, а саме у кінці минулого тижня раптом спочатку Конституційний суд Єгипту вирішив, що неабияка частина депутатів потрапила до парламенту незаконно. А потім Вища військова рада Єгипту на цій підставі узяла, та і розпустив парламент. Що мали в нім більшість Брати-мусульмани, звичайно ж, вважають розпуск парламенту незаконним, але їм навіть ніде зібратися, щоб про це з належною солідністю заявити. Військові мудро заборонили пропускати тепер уже екс-депутатів у будівлю парламенту.

Тому другий тур президентських виборів вийшов якимсь сильно двозначним. Вірогідно, він повинен був стати останнім кроком перед остаточною передачею влади від Вищої військової ради цивільним інститутам, а по факту як би він не виявився останнім кроком перед остаточним запануванням військових. В усякому разі, напередодні виборів військові, повторю, розпустили парламент, а відразу після виборів – увечері в неділю – зробили ще сильніший крок: вони прийняли доповнення до тимчасової конституції(точніше, конституційній декларації), що діяла в країні, істотно обмеживши повноваження майбутнього глави держави. Взагалі кажучи, так не буває: люди-то вибирали, маючи на увазі одне, а виберуть, виявляється, зовсім інше? Але в нинішньому Єгипті все буває.

Ми спостерігаємо найбільш типове затишшя перед бурею. Поки адже ніхто особливо завзято не вступає навіть за парламент, який вважався головним(а був єдиним) досягненням революції. І зрозуміло, чому. Ісламісти не хочуть злякати перемогу свого кандидата – Мухаммеда Мурси. Ось виграє Мурси – він і очолить боротьбу з військовими проти розпуску парламенту.

Брати-мусульмани, власне, вже другий, якщо не третій день заявляють, що перемога їх кандидатом вже взята. Правда, перевага над суперником, останнім прем’єр-міністром Мубарака, Ахмадом Шафиком, навіть за словами ісламістів, складає небагато відсотків, а єгипетська ЦВК настійно застерігає від довіри до неофіційно заявлюваних результатів.

Штаб Шафика, ясна річ, говорить про свою перемогу і готує скаргу на масові порушення, допущені ісламістами в ході виборів. Так що нікуди подітися – чекаємо четверга.

Звертає на себе увагу невисока явка виборців. Здавалося б, таке напруження боротьби, а голосувати пішли далеко не усі. Мені це протиріччя частково пояснив молодий освічений єгиптянин, що сказав якомусь телекореспондентові приблизно такі слова : Мені неприємно голосувати за Мурси, але я не можу себе змусити голосувати за Шафика. Зрозуміло, чому цей злощасний хлопець і, ймовірно, багато його співвітчизників не може себе змусити проголосувати проти ісламістів, які йому так явно не подобаються. Тому що такий крок означав би визнання: нашу революцію, якій ми так гордилися, ми робили даремно. Тепер ми вибираємо ту ж людину, яка правила до революції, тільки за цей час пролилася кров, з країни вимушені були утекти сотні тисяч людей, і остаточно розвалена економіка.

Булгаківський герой в схожій ситуації задавався питанням: Так хто ж я такий в цьому випадку? – і чув вимовлену басом відповідь: Дурень.

Ще раз: ворожіння безглузді. Все може статися. На мій сьогоднішній погляд, перемога екс-прем’єра Шафика украй маловірогідна, відмова Вищої військової ради від влади неймовірна зовсім. Зате, на великий жаль, дуже вірогідна нова стадія гострою – аж до озброєних зіткнень – боротьби між військовими і ісламістами, адже там же не лише порівняно помірні Брати-мусульмани, там і салафіти є, а у них, говорять, і бойові загони готові. Удачі вам.